ГУРТИ ВІСІМДЕСЯТИХ
Група "Угол зрения"
Отже, на початку 1982 року музиканти ВІА "Інтервал" разом з випускником Полтавського музичного училища класу композиції В’ячеславом Янком утворюють рок-групу "Угол зрения". Чому ж відомий у Полтаві ансамбль так кардинально змінює свій напрямок у музиці?
Насправді музиканти були готові до такого повороту, адже усі полюбляли грати музику "Deep Purple", "Earth, Wind & Fire" та іншших "крутих" груп.
В’ячеслав переконав музикантів грати виключно власну музику, як це робили відомі вже тоді "Машина времени", "Круиз", "Воскресение" та інші. І коли Слава показав свої довершені композиції та спробували їх разом зіграти, сумнівів у хлопців не було і вони обрали рок. Але у новоутворену команду потрапили не всі - "мідна група" з шести чоловік вмявилася зайвою, і "Угол зрения" набув такого вигляду:
Сергій Вовченко - клавішні, Сергій Ковтуненко - ударні, Олександр Костоглод - гітара, Анатолій Синенко - бас гітара, В’ячеслав Янко - лідер гурту, автор пісень, клавішні.
Далі були репетиції, перші шість пісень були майже готові, але не було головного - яскравого вокаліста. І ось до гурту приходить курсант військового училища Вадим Казаченко. Спробував співати і усім стало ясно - це той, хто потрібен. Але ж курсант не міг постійно бути з гуртом. Тому Вадим приймає рішення покинути навчання. Але треба було ще дослужити строк відповідно армійської повинності. Це сталося наприкінці листопада, тоді ж були записані перші шість пісень у студії обласного радіо звукорежисером Леонідом Сорокіним.
1. Жизнь проводим в труде. 2. Будто бы. 3. Три дня. 4. Оправдание. 5. Не перечь мне, не перечь. 6. Нам нельзя друг без друга.
Музичний матеріал вийшов чудовим, це оцінили і перші слухачі фонограм. А з цього часу почався відлік популярності групи "Угол зрения".
Щоб закріпити успіх, треба було виступити перед публікою Полтави. Отож, "Угол" почав готуватися до концерту.
Його допоміг організувати колишній керівник "Інтервалу", а на той час керівник художньої самодіяльності заводу "Знамено" Анатолій Розанов. Саме там, у будинку культури режимного заводу 18 квітня 1983 року відбувся перший концерт гурту "Угол зрения".
І хоч концерт був неофіційним і не афішувався у місті, пройшов при повній залі і з великим успіхом.
А вже наступний офіційний концерт при вщент заповненій залі БК Міжколгоспбуду (ОБХС) пройшов 12 травня 1983 року. Місць для усіх охочих не вистачало, люди стояли в проходах, на вулиці, слухаючи через відкриті вікна концерт. Апаратурою тоді допомогли музиканти ВІА "Фестиваль", а за пультом був Володимир Бовкун - їх звукооператор.
Такого ажіотажу довкола концерту у Полтаві ще не було. Ще б пак, адже музикою, що виконував "Угол зрения", захоплювалося багато молоді, бо вважали рок своєю музикою.
Та не так думали компартійні боси, наглядачі від культури, для яких рок був буржуазним страхіттям, чимось чужим в комуністичній ідеології. Скоро були зроблені "оргвисновки" і директорку БК О.Работіну звільнили з посади.
Попри моральну підтримку гурту відомими у місті музикантами, зокрема викладачем музичного училища В.Корвовським, який оцінив творчість "Углів", як музикою майбутнього, був тупий спротив обласного відділу культури в особі його очільника Петра Карповича Бондаревського.
Якось під час чергового концерту групи "Угол зрения" ними виконувалась пісня "Жирные карандаши" на вірші Осипа Мандельштама. Вона починалася словами: "Голубые глаза и горячая лобная кость...", але у голові П.Бондаревського, що був на концерті з іншими партійними функціонерами, виникли дивні асоціації, бо під час обговорення виступу пролунало таке запитання: "А про яку це "лобковую кость" співають музиканти?" Отож гурт був звинувачений у пропаганді порнографії, В’ячеслава Янка звільнили з БК, а Сергію Вовченку, Анатолію Синенку та Вадиму Казаченкові (на той час студентам Полтавського педагогічного інституту) заборонили виступи у гурті під загрозою виключення з інституту. Сам же гурт "попросили" геть з приміщення будинку культури.
Ось так шалена популярність обернулася для гурту скандальним несприйняттям чиновниками міста незвичної для них музики. На щастя були люди, які адекватно оцінювали творчість музикантів, тому "Угол зрения" скоро отримав для підпільних репетицій кімнату у будинку культури залізничників.
І вже коли помер черговий генсек компартії Андропов, боротьба з рок-музикою послабла, а наші музиканти почали з’являтися на танцмайданчиках. Нова порція свободи прийшла 1985 року, коли М.Горбачов оголосив "перестройку".
Музикантів наразі вже не влаштовувала гра "на танцях". Хотілося себе проявити, відчути атмосферу свого концерту. Отож у серпні 1985 року відбувся концерт у літньому театрі парку відпочинку "Перемога" і група вирушила до Москви.
Робота у Москві знайшлася. Це був ресторан-вар’єте готельно-туристичного комплексу "Ізмайлово". От тільки з Полтави до Москви поїхали не всі музиканти. Сергій Вовченко та Анатолій Синенко навчалися ще в інституті, тому їх місце зайняли Володимир Кощій з полтавської групи "Постскриптум" та Ігор Кривчун, що вже встиг попрацювати бас-гітаристом в ансамблі "Фестиваль".
"Угол зрения" на сцені в "Ізмайлово" 1986 рік
Але робота у ресторані не давала музикантам творчої свободи, потрібно було грати ту музику, за яку платили. Тож почався, як кажуть самі музиканти, період "здорового кабацького професіоналізму". З гуртом почала співати Алла Агеєва (у майбутньому - Маша Распутіна). Найпопулярніші пісні того періоду належали "Modern Talking" та пісня "Комарово", на яких музиканти "нарубали багато капусти".
Та ось музиканти отримують пропозицію від В.Преснякова та В.Сауткіна взяти участь у проекті "Гороскоп". Завданням музикантів було створення аранжувань до запропонованих пісень, які потім виконають зірки радянської естради на чолі з Аллою Пугачовою.
Крім того Пресняков-старший пропонував музикантам бути акомпануючою групою його сина. Однак несподівано надійшло запрошення від полтавських музикантів ансамблю "Фестиваль", який на той час практично розвалився.
Було запропоновано перейти повним складом у "Фестиваль", але грати не фестивалівський репертуар, а свою музику. За умови, що назва "Фестиваль" залишиться.
Отож, весною 1987 року музиканти погодили всі нюанси договору і цим створили такий собі творчий симбіоз під назвою "Група "Фестиваль" у програмі "Угол зрения". Команда складалася з десяти чоловік: Марк Айзікович - вокал, Ігор Кривчун - бас-гітара, Олександр Костоглод - лідер-гітара, В’ячеслав Янко, Сергій Вовченко та Володимир Кощій- клавішні, Сергій Ковтуненко - ударні, Віталій Зайков - саксофон, бас-гітара, Микола Явір - лідер-гітара, Вадим Казаченко - вокал.
Попри те, що "Фестиваль" був творчою одиницею Амурської філармонії, базувалися музиканти у рідній Полтаві, що, звісно, було для них благодаттю. На цьому благодатному грунті народжувалися нові пісні, які звучали у концертах групи.
Гастролі відбувалися не лише на теренах Радянського Союзу, група побувала у Монголії, В’єтнамі.
Часто музиканти перетиналися шляхами з іншими популярними артистами.
Наприкінці вісімдесятих пішов у «Фрістайл» Казаченко, його ненадовго замінив Борис Буров (екс-«Діалог»), потім Михайло Бурцев (екс-«Вищій пілотаж»). Тоді ж вдалося створити кілька відеокліпів: "Я бросил курить", "Попробуй, дай мне совет", "Интердевочка", "Туалетный работник".
Кліп "Попробуй, дай мне совет!"
А чи вдалося в цей період музикантам втілити у життя те, що хотілося? Тут однозначної відповіді немає. З одного боку "Угол зрения" залишався вірним своєму роковому вибору, але що відбувалося на концертах групи?
Глядачі в більшості чекали від "Фестивалю" (а вони приходили на "Фестиваль") знайомих пісень, а слухали "Угол зрения". Натомість публіка, що полюбляла рок-музику, не йшла на концерти "Фестивалю".
Тому насправді творчість групи "Угол зрения" залишилася недооціненою, а сама назва групи залишилася у тіні "Фестивалю". На жаль.
Фрагмент пісні "Оправданье" (2001 рік)